Девід Клербаут захоплюється функцією нашої зорової пам’яті і тим, як ми вивчаємо світ. Він ставить питання про те, як ми сприймаємо навколишнє і як ставимося до плину часу. Робота цього художника досліджує кордони між фотографією та фільмом, між нерухомими та рухомими зображеннями, анімацією та цифровими маніпуляціями зображень. Існуючі фото- чи відеоматеріали, як і старі чорно-білі фотографії, є його відправною точкою. Потім Девід Клербаут, наприклад, представляє великі розширені чорно-білі зображення у відеоінсталяціях і оживляє їх, тонко активуючи деякі елементи. Він використовує новітні техніки, щоб додати мінімальний рух до оригінального нерухомого зображення. І також, навпаки, він зупиняє відеозображення. Тут важливий час: дивлячись на роботу Клербаута, ми майже фізично усвідомлюємо його вічний плин. Невеликі зміни в начебто застиглих зображеннях, повільний рух світла і тіні по заспокоєному ландшафту – постійне повторення (взаємо)дії або надання нового життя архівному матеріалу змушують нас ще більше усвідомити, що ніщо і ніхто не може змусити час зупинитися.