У роботі «До біса Африку» Настіо Москіто ставить під питання концепт Африки як місця, де «все не так», розглядаючи його з критичної точки зору. Він приміряє цей концепт на Європу, уявляючи, що вона йому належить, і в такий спосіб показує відображення обох континентів у дзеркалі колонізації.

У своїх роботах Москіто вдається до цікавої провокації, відверто кидаючи виклик глядачеві. Він відводить собі центральну роль і перевтілюється в різні образи, використовуючи свій досвід роботи актором, телеведучим, співаком і продюсером. Його творчість часто описують у термінах боротьби зі стереотипами про Африку та її жителів, і хоч це й правда, та подібний підхід лише частково описує вплив цієї роботи на глядача. Він жонглює харизматичністю й екзотичністю, постає смішним і страшним, цікавим і неоковирним. Глядач ніколи не розуміє, чи вдалось йому побачити справжнього Настіо Москіто, та в будь-якому разі роботи художника справляють враження послання з майбутнього, в якому можна не ховати своїх почуттів і жити поза рамками політкоректності та бажання споживати культурні відмінності.