Ян Кокс, «Моностатос», 1976
Малюнок
олівець, гуаш, туш на папері
Надано Музеєм сучасного мистецтва в Антверпені 

Слідом за циклом «Іліада», де центральними мотивами стають насильство та думки про помсту, у 1976 році Кокс починає доповнюючу серію, натхненну «масонською» оперою Моцарта «Чарівна флейта». В адажіо йдеться: «Sei standhaft, duldsam und verschwiegen» («будь непохитним, терплячим і розсудливим»): щоб піднести людину, змусивши її прагнути любові і свободи, заохочуючи її до людської досконалості і справедливості як зброї проти сліпого безумства та насильства, які принесли нещастя та страждання багатьом поколінням. Для цього проєкту Кокс зробив лише кілька ескізів та малюнків, названих іменами героїв опери: «Моностатос», «Папагено» та «Зарастро». Ім’я Моностатос походить від грецького «mono-statos», що означає «відокремлений» або «ізольований». Втілюючи темне й руйнівне в опері Моцарта мавр Моностатос традиційно зображується як лиходій, повністю відданий своїм розкутим лібідним поривам. У роботі «Моностатос» Кокс створює загрозливу атмосферу завдяки пекельному забарвленню та агресивному виконанню ліній.