Ці рідкісні ранні роботи мисткині, яка працює під псевдонімом ОРЛАН, були елементами її новаторських перформансів 1970-х років. У них вона використовувала своє тіло в якості універсальної мірки. Об’єктами цього вимірювання за допомогою тіла були культурні інституції, а також вулиці, названі на честь чоловіків. Мета авторки – не поскаржитись на стан речей, а запросити глядача до візуального діалогу, до гри, яка досліджує важливі теми, залишаючись при цьому веселою. Мисткиня створює образ сильної та емансипованої жінки, яка повністю контролює як власне тіло, так і власну долю.

Перформанси ОРЛАН 1970-х років особливі не лише своїм змістом (жінка вимірює владу чоловіків, співвідносячи її з собою), а й розвитком форми роботи. Наприклад, на них не було глядачів, були лише свідки, які після завершення дійства засвідчували його результати своїми підписами. ОРЛАН лягала на підлогу і крейдою робила позначки після кожного вимірювання. В кінці вона змивала з сукні бруд, який назбирався з підлоги, і фасувала його зразки по маленьких пляшечках. Саме таку пляшечку вона потім тримала над головою, як Статуя Свободи тримає свій смолоскип, і брудна вода в ній була ще одним результатом цієї вправи з оцінки масштабів чоловічої влади.