На творчість Яна Кокса вплинув отриманий ним у молодості досвід життя в умовах нацистського режиму гітлерівської Німеччини. З цим жахом він боровся протягом усієї подальшої кар’єри в мистецтві. Для більшості його робіт характерна магічна, сюрреалістична композиція та відсилки до «вічних» тем, таких як насилля, жорстокість і вразливість. У картині «О, ці голоси, Бостон» повсякденний досвід поєднується зі сполохами спогадів і почуттів. Зображені на ній видіння, що можуть здатися наркотичними, насправді ніякі не фантазми, а привиди смерті й невідворотної загрози, як у сюжетах біблійних історій та давньогрецьких міфів. Ці теми перегукуються з українським сьогоденням, глибоко пронизаним травматичним досвідом і жахіттями війни – від постійного читання новин до раптових тривог, що (як ті самі сполохи) руйнують рідкісні миті спокою.