Остання серія робіт Давида Чичкана «Стрічки та трикутники» сфокусована на темі оновлення України та її цінностей. 

Роботи Чичкана поєднують естетику політичного плаката з ретельно опрацьованими елементами української інтелектуальної, мистецької та культурної спадщини. У них фольклорні поетичні мотиви, орнаменти української вишивки та деталі традиційного одягу органічно співіснують із модерністськими геометричними формами. На думку митця, жовтий і блакитний кольори не вповні відображають українську ідентичність та саму ідею «українськості». Тож до відомих тепер на весь світ кольорів національного прапора України він додав чорний, що символізує ідеї антиавторитаризму та децентралізації, фіолетовий, що позначає фемінізм і культурний поступ, та червоний, який відсилає до суспільної рівності та прямої демократії.

«Вінок зі стрічками», 2022

Вінок в Україні – традиційний головний убір дівчат та молодих незаміжніх жінок. Це давній солярний символ, коріння якого сягає східнослов’янських звичаїв. Протягом багатьох століть вінок, який вдягають переважно на свята, залишається частиною українського національного вбрання. З часів Революції гідності 2013-2014 років у рамках широкого відродження української культури він набув нового символізму і став позначати національну гордість. Кожна квітка і кожна стрічка у вінку також має власне символічне значення. І якщо в минулому образ дівчини у вінку відсилав до сонця, що сходить, то в сучасному переосмисленні Чичкана цей головний убір можна розглядати як символ становлення майбутньої України. Митець збагачує традиційну символіку вінка, додаючи до нього стрічки тих кольорів, які позначають важливі концепти в історії та сьогоденні української прогресивної соціально-політичної думки.

«Уявна Україна. Трійня», 2022

На малюнку зображено трійцю визначних українських політичних і культурних постатей: політичного теоретика, економіста, історика, філософа, етнолога, культуролога, соціолога, етнографа, засновника українського соціалізму Михайла Драгоманова (1841-1895 рр.), письменниці, перекладачці, демократичної соціалістки та феміністки Лесі Українки (1871-1913 рр.), а також письменника, публіциста, журналіста, літературного критика, політичного активіста, філософа та етнографа Івана Франка (1856-1916 рр.). В якості відсилки до анархістських поглядів Драгоманова, соціалістичних та феміністичних переконань Франка та Лесі Українки, Чичкан зображає над їхніми портретами чотири кольорові стрічки. Прогресивні ідеї, що протягом десятиліть розвивалися в соціал-демократичному середовищі інших європейських країн, в Україні були спотворені більшовизмом, і зараз часто сприймаються в суто негативному ключі. Зображаючи національних героїв (а вони є героями, наприклад, на честь Івана Франка названо Львівський національний університет) поряд із цими символічними кольорами, митець нагадує нам про актуальність ідей, які вони репрезентують.

«Леся Українка та стрічки її боротьби», 2021

Постать поетеси та феміністки Лесі Українки посідає особливе місце в пантеоні українських героїв і героїнь за версією Давида Чичкана. Вона є прикладом виняткової чесності думок і дій, як в особистому, так і в мистецькому вимірі. Леся Українка вважала, що місце поета – серед простих людей, і сама активно брала участь у боротьбі власного народу за волю та рівність. Ця думка збігається і з власною мистецькою позицією Давида Чичкана.

«Візерунок з трикутників», 2022

Поряд із кольоровими стрічками, які зображені на інших картинах, Чичкан також вводить у своїх роботах мотив трикутника, який відсилає до творчості Георгія Нарбута (1886-1920 рр.), митця-модерніста, найвидатнішого українського графіка початку XX століття. Він відомий, серед іншого, тим, що розробив дизайн українського герба та банкнот Української Народної Республіки, незалежної держави, що існувала на теренах сучасної України в 1917-1921 роках. Графіка Нарбута – це неповторне поєднання традиційних фольклорних елементів з модерністськими геометричними формами. В основу деяких із його графічних робіт покладено так званий трикутник Серпінського, який є різновидом фрактала, тобто самоподібної геометричної структури. Зафарбовуючи частини цього трикутника в чорний, фіолетовий і червоний, а також у жовтий і блакитний – кольори українського прапора – Чичкан ще раз підкреслює, що боротьба за соціальну справедливість є невід’ємною частиною боротьби за незалежність України. Крім того, комбінації з трикутників у цій роботі можна розглядати як візуальне відображення ідей антиавторитарного соціалізму, які передбачають взаємозв’язок між свободою особистості та суспільною рівністю.

«Свято злуки Мережі гуртків соціальної революції та Координації ініціатив звільнення праці», 2022

Поряд із трикутниками в цій роботі присутні також абревіатури М.Г.С.Р та К.І.З.Т. Вони розшифровуються як «Мережа Гуртків Соціальної Революції» та «Координація Ініціатив Звільнення Труду». Це – назви об’єднань, що діють в уявній Україні майбутнього, якій присвячено роботи Чичкана. На відміну від профспілок сучасної України, ці утворення мають бути зразками прямої демократії та децентралізації.

«Травневе дерево», 2022

Інший об’єкт, присутній в роботах Чичкана про уявну Україну – травневе дерево, що для нього символізує святкування Першотравня. Це високий дерев’яний стовп, який традиційно щороку встановлюється на 1 травня і навколо якого відбуваються святкування та зібрання. Цей звичай, що сягає корінням стародавніх обрядів, пов’язаних із приходом весни, дуже поширений у Європі. Такі стовпи часто розмальовують спіральним орнаментом або прикрашають стрічками, які сплітаються у складні візерунки під час танців навколо травневого дерева. У 1886 році стародавнє поганське свято перетворилося на Міжнародний день солідарності трудящих на честь восьми чиказьких анархістів, засуджених до смертної кари за боротьбу за права робітників, включаючи 8-годинний робочий день. В уявній Україні Чичкана Першотравень стає головним святом, що замінює Новий рік.

Стовп, стрічки і трикутники з’являються разом на великому диптиху під назвою «Справжня українка уявної України»(2022). В цій роботі стовп перетворюється на античну колону, яку можна розглядати і як символ національного різноманіття, і як відсилку до Монументу Незалежності – тріумфальної колони, встановленої на Майдані Незалежності в Києві. Вінок зі стрічками та трикутники нагорі колони позначають традиційний і сучасний аспекти українськості. Якщо роздивитись роботу уважніше, можна помітити, що одна з хмаринок на тлі, яке схоже на небо в погожий день, має форму України. Переплетіння кольорових стрічок, що присутнє в багатьох роботах Чичкана, відображає основні ідеї автора – взаємозв’язок між свободою особистості та суспільства, єдність українських визвольних змагань і боротьби за соціальну справедливість.

«Захисниця й захисник реальної та моєї уявної України», 2022

Створюючи візуальні образи нової України, Чичкан поєднує відсилки до історичного минулого з моментами із сучасного життя та надає їм чіткості агітаційних плакатів і гасел. Ця робота – портрет героїні та героя українського сьогодення. Перша – інструкторка з тактичної медицини та військова медикиня ЗСУ, учасниця Операції об’єднаних сил, ліва націоналістка та феміністка Анастасія Вінславська. Другий – Євген Лешан, молодший лейтенант резерву тероборони, учасник війни на Донбасі в ході АТО (2014-2018 рр.), прихильник антиавторитарних соціалістичних поглядів. На портреті над ними зображено чотири стрічки, які символізують альтернативну Україну майбутнього, як її уявляє собі Давид Чичкан. Постаті Вінславської та Лешана репрезентують усіх ветеранів і волонтерів, що мають прогресивні погляди та б’ються за Україну. Вони не лише захищають свою землю, а й борються за рівність і соціальну справедливість.

 

У цій новій національній іконографії Чичкан не лише відображає визвольну боротьбу українства у минулому, а й пропонує можливий напрямок подальшого розвитку українського суспільства як незавершеного модерністського проєкту на основі поєднання таких ідей.