«Лист до горлиці» – це мистецька апропріація любительських відео, знятих під час війни на Донбасі. Авторка змонтувала їх у сюрреалістичну антивоєнну кінопоему. В ній відео з інтернету чергуються зі створеними самою Кавеліною анімаційними вставками, постановочними сценами й архівними документальними кадрами, знятими на Донбасі в 1930-ті роки. Тоді цей регіон був одним із центрів сталінської індустріалізації, батьківщиною новоутвореного стахановського руху, де вирував робочий ентузіазм.

Кавеліна поєднує матеріали з різних епох таким чином, щоб створити між ними діалог і взаємодію. Таким чином, кожне відео ніби починає відкидати тінь на інші. Мисткиня вважає, що відповідь на питання про українську ідентичність лежить саме в глибині цих тіней: десь між спадком радянського минулого, якого намагаються позбутися сучасні політики, і травматичним українським сьогоденням. Написаний і зачитаний авторкою закадровий монолог створює простір між політичним і особистим. Назва «Лист до горлиці» відсилає до повідомлення, відправленого жінці, що перебуває на окупованій території. Образ жінки, яка є жертвою війни, займає центральне місце у фільмі. Ця робота – це своєрідна підбірка травм, образів, жахів, снів і галюцинацій, які заполонили Донбас із часу російського вторгнення у 2014 році. Проте, як свідчить історія, цей регіон був простором суперечностей, міфів і надій ще до війни.