Продовжуючи роботу над серією, присвяченою дослідженню окремих зразків радянського декоративно-прикладного мистецтва (цього разу – вітражних вікон у лікарнях, військкоматах і пожежних частинах), Галкін створює цілісне висловлювання, вписане в контекст воєнного часу. На чорно-білих картинах на тлі задимленого неба зображено кіптяві вітражі споруд, розташованих у Дніпропетровській області. Всі вони або пошкоджені вибухами ракет, або розбиті при демонтажі в рамках декомунізації. Автор прикріплює уламки вітражів на полотно, надаючи їм не лише нового значення, а й статусу творів мистецтва, якого вони ніколи не мали.